Театральна студія Studway під керівництвом Валентина Герасименка у суботній вечір, 9 листопада 2024 року, представила благодійну виставу «Вечори на хуторі біля Диканьки», яка зібрала глядачів задля доброї справи. Ця постановка, що втілила дух українських народних традицій та містичних сюжетів з повісті Миколи Гоголя стала яскравою подією передріздвяного сезону та допомогла акумулювати приємну суму коштів для війська. Розповідаємо, як це було.
Глядачі мали змогу на годину зануритися в атмосферу українського села з його колядками, народним гумором та святковою магією. Поговоримо про повість Миколи Гоголя, на основі якої поставили виставу: «Ніч перед Різдвом» – одна з найвідоміших повістей з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки», що занурює читачів у колоритне українське село напередодні Різдва.
Сюжет обертається навколо пригод коваля Вакули, який, аби завоювати серце примхливої Оксани, готовий вирушити навіть до Цариці за її черевичками, про які вона мріє. На тлі цієї романтичної історії оживає фантастичний світ: витівки чорта, відьми та містичні події створюють неповторну атмосферу зимового свята.
Гоголь майстерно поєднує фантастику з реалістичними образами, а комічні моменти – з тонкою ліричністю, і все це відображає українські традиції та звичаї. Цей твір і досі залишається улюбленою різдвяною історією, яка втілює магію свята і дарує теплий настрій.
Трохи про акторів, які під керівництвом Валентина Герасименка дуже яскраво адаптували та втілили історію повісті про вечори на українському хуторі:
Олена Кулябіна (у ролі Оксани) – талановито передала образ, примхливої, але водночас чарівної та привабливої дівчини, що сипле перцю проте, в душі й у висновку, готова бути з Вакулою навіть без черевичків.
Руслан Болбот (у ролі Вакули) – вразив присутніх сильною емоційною грою у іпостасі парубка якого сприймають як сміливого, рішучого героя, який готовий на все заради кохання.
Вікторія Кунашко (у ролі Святого Отця Кіндрата Кіндратовича) – зіграла символічну роль духовного наставника, чий образ додавав виставі мудрості.
Ольга Клокова (у ролі Цариці) – втілила на сцені велич та граціозність, надаючи виставі особливого шарму.
Іванна Данюк (у ролі Солохи) – виступає, як хитра, але водночас добра та дещо комічна персонажка.
Дарина Хмелюк (у ролі Чорта) – додала своїм майстерною грою енергії та потойбічної магії кожній сцені й взаємодії із залом.
Наталія Остапенко (у ролях кума Панаса та Ткачихи) – майстерно виконала дві ролі, демонструючи гнучкість та універсальність свого акторського таланту. Велике мистецтво – у ролі стати таким знайомим усім із народної творчості кумом, а потім перевтілися у голосисту Ткачиху.
Ангеліна Ющенко (у ролі Дячихи) – своєю грою внесла комічні елементи, які викликали щирий сміх у глядачів.
Катерина Кравченко (у ролях Голови, Пацюка та баби) – продемонструвала високий рівень майстерності, де відчувала кожного із трьох втілених на сцені героїв вистави.
Ілля Головко, Олексій Герасименко, Денис Захарченко та Артем Меренков вдало втілили архетипних запорізьких козаків які вже першим дефіле перед залом викликали його неймовірний захват.
Актори повністю передали суть повісті та яскраво й незабутньо зіграли у виставі, про що у своєму виступі зазначив ректор Університету Григорія Сковороди у Переяславі Віталій Коцур:
«Відчуваю нині дуже сильні емоції, і вони щиро переповнюють мене, тому що саме ви відроджуєте нашу національно-громадянську ідентичність. Ви – ті, хто плекає українську культуру, традиції. Усе те, що є основою нашого духу. Ця вистава сьогодні прозвучала по-новому, і це надзвичайно важливо. Для українця важливо відчувати себе українцем. Давайте разом берегти українську мову, культуру, нашу ідентичність. Шануймо коріння, поважаймо нашу Батьківщину – це найбільша цінність. Я пишаюся нашими студентами, тому що вони приходять із бажанням зробити щось значуще, принести задоволення людям, надихнути Переяславщину, Київщину. Передати багатство нашої культури, історії, літератури. Я полюбив цю виставу одразу, як і весь театральний колектив. Я вам щиро вдячний, бо ви не лише відроджуєте, а й формуєте нашу національну ідентичність. Дякую вам!»
Після вистави ми запитали у глядачів та деяких учасників про їх враження від підготовки та вистави. Усе те що вони відчували на репетиціях, або на сцені, або споглядаючи виставу із залу:
«Це вже друга наша вистава, і я одразу казала, що цього разу хотіла б якусь цікаву і смішну роль. І ось перед вами священник. Чесно кажучи, я до останнього не сподівалась що в мене вийде зіграти так, щоб людям сподобалось. Було дуже багато репетицій, було багато зауважень, але всі взяли себе в руки. Ми дуже багато працювали над виставою, особливо у останні дні перед прем’єрою. По три години на сцені – втомлені і, водночас, щасливі. І ось день вистави, коли мої сподівання перевершили самі себе. Я побачила майже повний зал людей і почуваю себе неймовірно щасливою. Я досі згадую, як перед виходом на сцену я раптом все забула , але тільки вийшовши на сцену, і побачивши скільки очей на мене дивитися, все різко згадалось. Емоції після вистави не покидали нас, але чи не найважливіше констатувати той факт, що ми змогли хоч якось допомогти нашим захиснкам. Дякую кожному і кожній, хто цього суботнього вечора прийшов до нас», – говорить акторка вистави та голова культурно-масового відділу Студентської Ради УГСП Вікторія Кунашко.
«Це неймовірна подія, яка не залишила байдужим жодного глядача в залі. Вистава оживила сторінки нашої літературної класики, додала глибини й нових відтінків до твору, знайомого нам ще з дитинства. Акторський склад захопив своєю майстерністю та відданістю ролям. Вони передали атмосферу українського села з усіма його святковими звичаями, гумором і життєвою мудрістю. Режисерська робота, музичний супровід, костюми – все це гармонійно поєдналося, створювало магічну атмосферу Різдва. Для мене особисто це було занурення в світ нашої культури й традицій. Це нагадування про цінність нашої спадщини та силу національного духу, який завжди є з нами. Висловлюю щиру подяку всій команді, яка працювала над постановкою, за їхній талант і за натхнення, яке вони подарували кожному і кожній з нас», – говорить студентка Юлія Сиволоб.
«На мою думку, вистава пройшла чудово. Дивно, але я зовсім не хвилювалась перед виходом на сцену. Чесно кажучи, ми навіть не очікували, що прийде так багато глядачів. Мені дісталися три ролі, і найбільшим викликом було швидко переодягатися, виходити вчасно та майстерно втілювати кожен образ. Я щиро дякую нашому глядачеві за підтримку – завдяки вам ми зібрали для Збройних Сил України понад 23 тисячі гривень. Дякую акторам, які, попри хвилювання, неймовірно передали свої ролі, та особливо – Валентину Герасименку, керівнику нашої студії. Саме завдяки його підтримці та натхненню ми зібралися всі разом і змогли представити цю виставу», – поділилася враженнями ще одна акторка, студентка Катерина Кравченко.
«Уже 10 років намагаюсь не пропускати театральні прем’єри на сковородинівській сцені. Пам’ятаю більшість вистав, їх режисерів та учасників різних складів театральної студії «Broadway», де грало багато моїх друзів по університету. Радію, що традиції тривають, що ні війна ні епідемія не загасили творчого запалу молоді. Важливо, що ми маємо театральну студію «Studway», яка тішить нас якісними чудовими виставами. Усе було продумано до дрібниць – реквізит, актори та їх типажі. Чого варті, хоча б, Пацюк, отець Кіндрат Кіндратович чи чорт. Усе це велика заслуга команди на чолі з Валентином Герасименком, клопітка й багатомісячна робота. Посіяні зерна дають гарні плоди. Вважаю, що все задумане максимально вдалося – принаймні на позір глядачів так точно. Ця вистава навертає нас у автентику, у культурний досвід поколінь, нагадує про дитинство й неминуче наближення різдвяних свят. Це про нас – про українців, про нашу Наддніпрянщину. Кажуть, що високе мистецтво – це коли вся увага прикута до сцени і ти не дивишся на годинник. Так от, я не дивився. Вдячний усім, хто доклав душі до цієї мистецької магії. Хай все добре неодмінно має продовження!», – розповів про свої враження провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Максим Левченко.
Вистава «Вечора на хуторі біля Диканьки. Ніч перед Різдвом.» стала знаковою подією для студентів та Університету Григорія Сковороди в Переяславі в цілому. Завдяки наполегливій роботі театральної студії «Studway», глядачі змогли поринути в атмосферу мистецтва та натхнення, задонатити кошти на добру справу, а також відчути єдність студентської спільноти. Вистава отримала схвальні відгуки від глядачів, які високо оцінили професіоналізм виконавців та глибину постановки. Завдяки їх зусиллям вдалось зібрати 23 500 гривень. Кошти будуть передані медичній роті 77 ОАеМБр.
Театральна студія «Studway» продовжує надихати університетську спільноту та дарувати незабутні емоції своїми виступами!
Пресцентр Студентської Ради УГСП
